Урок-гра

на тему:

«Діалог. Тире при діалозі»

Мета: ознайомити п'ятикласників з особливостями побудови діалогу, його компонентами, інтонацією в ньому, навчити учнів розрізняти побутові, ділові, художні і навчальні діалоги; формувати організаційно-контрольні вміння оцінювати роль діалогів у різних функціональних стилях мовлення, аналізувати стилістичну функцію реплік діалогу, ситуацію спілкування (тему й основну думку діалогу, мету й умови спілкування); розвивати пунктуаційні вміння ставити й обґрунтовувати розділові знаки при діалозі; розвивати творчі вміння редагувати зв'язне висловлювання, що містить діалог, відтворювати деформований текст, реконструювати репліки діалогу на речення з прямою мовою; удосконалювати мовленнєво-комунікативні вміння усно висловлювати власну думку щодо змісту висловлювання; на основі мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу сприяти усвідомленню повчального впливу народних казок: осмислювати велику цінність людського спілкування.

Правопис: тире при діалозі.

Культура мовлення і стилістика: додержання правильної інтонації в діалогах; синоніміка реплік діалогу і речень із прямою мовою.

Текст (риторичний аспект): удосконалення вмінь відтворювати деформований текст у формі діалогу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Установчо-мотиваційний етап

1. Психологічна настанова і внутрішня мотивація навчально-розвивальної діяльності учнів з теми «Діалог. Тире при діалозі».

2. Уведення учнів у спроектоване понятійно-термінологічне поле (знайомство з основними поняттями й термінами теми): учитель акцентує увагу п'ятикласників на визначеннях понять монолог, діалог, полілог і репліка й пропонує учням самостійно дати визначення тим поняттям, з якими вони знайомі з уроків української мови в початкових класах.

III. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок п'ятикласників

Пізнавальне завдання на зіставлення двох діалогів (стилістичний аналіз)

      Прочитати діалоги. Звернути увагу на стислість висловлювань першого діалогу й лексичну надмірність у репліках-відповідях другого. Перефразувати репліки, записати свої варіанти діалогів.

1. — Здоров, Юрко!

— Привіт!

— Як брат?

— Та так собі. А ти як?

— Більш-менш.

— Ну, бувай!

— Щасливо!

2. — Учора приїхав з Києва. Був у музеї книги й книгодрукування.

— Цей музей книги й книгодрукування знаходиться на території

Лаври?

 — Так! Цей музей книги й книгодрукування знаходиться на території Лаври. А ти звідки знаєш?

 О-о! Лавра — то моє улюблене місце! Та й взагалі Київ, стародавній Київ — Печерськ, Поділ, Андріївський узвіз...

— А які рукописи й стародруки в цьому музеї книги й книгодрукування! З мініатюрами, гравюрами!

— Так, наші пращури вклали в ці рукописи й стародруки свою душу!

      Проаналізувати структуру діалогів. З чого вони складаються? Назвати учасників діалогів (їхній вік, інтереси, ступінь знайомства).

      Визначити умови, за яких відбувалося спілкування в обох діалогах.

IV. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.

Оголошення епіграфа уроку

Найвище щастя і радість людська — спілкування з людьми.

В. Сухомлинський

V. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу

Творче спостереження над мовним матеріалом

    Виразно прочитати діалог. З'ясувати його вид (побутовий, діловий, навчальний чи художній), де і між ким відбувається розмова. Проаналізувати розділові знаки в діалозі.

Дивиться маленьке звірятко на величезного звіра — на теля, саме примружилося і сидить собі тихо-тихо.

— Хто ти такий? — питає телятко.

— Я стара кролиця,— відповідає маленьке звірятко.

— Невже ти — стара кролиця? — дивується телятко. — Значить, у тебе й дітки є?

— Є в мене маленькі дітки — кроленята. А ти хто такий?

— Я — маленьке телятко,— відповідає телятко. — Я тільки що народилось.

— Невже ти тільки що народилось? — дивується стара кролиця. — Дивно: ще маленьке, а вже таке велике...

— А ти вже стара мати, а така маленька! — ще більше дивується телятко. — Невже все на світі таке дивне? (В. Сухомлинський).

     Переказати діалог з пам'яті за особами, дотримуючись його структури, мовних засобів і логічності викладу.

Робота з теоретичним матеріалом (його колективне опрацювання із відповідним коментарем учителя)

    Спілкування людей може відбуватися у формі монологу (говорить тільки один, а інший слухає) і діалогу (мовець і слухач міняються ролями).

Монолог — це висловлювання однієї особи, розраховане на слухача.

Діалог — це розмова, яка відбувається між двома особами, кожна з яких виступає і мовцем, і слухачем.

Залежно від стилю мовлення діалоги бувають побутові, ділові, художні і навчальні. Побутовий діалог використовується у повсякденному спілкуванні у невимушеній обстановці. Діловий діалог (ділова розмова) застосовується в офіційно-діловому стилі. Навчальний діалог визначається як форма спілкування між учителем і учнем або між учнями

Невід'ємними компонентами діалогу є міміка і жести.

Висловлювання кожного мовця називається реплікою. Репліки співрозмовників, чергуючись, висвітлюють певну тему. Вони можуть містити повідомлення, запитання, спонукання до повідомлення чи відповіді на поставлене запитання.

Кожна репліка пишеться з нового рядка. Перед репліками ставиться тире. Якщо висловлювання супроводжується словами автора, то ставляться ті самі розділові знаки, що й при прямій мові, але без лапок.

VI. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи

Відтворення деформованого тексту

    Прочитати уривок з твору Василя Сухомлинського «Щастя матері».

Списати, розставляючи потрібні розділові знаки.

... Нарешті Чорнокоса мати спитала:

Ким же став твій син?

Видатним музикантом з гордістю мовила Білокоса Він користується величезним успіхом, його ім'я відоме багатьом, він має успіхи за кордоном.

А твій син ким став спитала Білокоса.

Хліборобом. Він оре землю і сіє хліб збирає урожай і знову оре землю сіє і знову збирає. У сина сім'я двоє дітей.

А, щастя тебе обминуло сказала Білокоса Твій син став,простим селянином, яких мільйони... (В. Сухомлинський).

    Які почуття викликав у вас діалог двох матерів? Визначити його тему й основну думку. Висловити власну думку щодо змісту висловлювання (у чому, на вашу думку, щастя матері?).

Творчий диктант з елементами навчального редагування

    Прочитати текст. Записати його у формі діалогу, розставивши потрібні розділові знаки. Замінити слова, що повторюються, іншими задля уникнення невиправданих повторів.

Мамо, привіт! Добрий день, Марійко! Як справи у школі? Усе гаразд, мамо. Що нового ти дізналася сьогодні на уроках, Марійко? Про дятла, мамо. А що ж саме розповідали про дятла, Марійко? Що дятел лікує дерева в лісі, називають дятла лікарем, що дятел дістає з-під кори дерев хворих комах... А де ж, Марійко, дятел живе? Мамо, дятел живе в лісі. Ну, добре. Молодець, Марійко!

    Проаналізувати ситуацію спілкування (тему й основну думку діалогу, мету й умови спілкування). Назвати учасників діалогу.

Самостійне реконструювання реплік діалогу на речення з прямою мовою

    Перебудувати репліки діалогу із попереднього завдання на речення з прямою мовою так, щоб слова автора стояли і після прямої мови, і перед нею. Накреслити схеми речень. Пояснити розділові знаки в реченнях з прямою мовою.

VII. Систематизація й узагальнення знань, умінь і навичок

Подумати і дати відповіді на питання: І

 1. Чим відрізняється монолог від діалогу?

2. Що називається діалогом?

3. Які різновиди діалогу вам відомі?

4. Яку структуру має діалог?

5. Які особливості вживання розділових знаків при діалозі?

VIII. Підсумок уроку

Відзначення досягнень учнів в оволодінні темою уроку, їхнього ставлення до роботи на уроці; аналіз здібностей, що сформувалися під час вивчення теми; окреслення перспектив подальшої навчальної діяльності.

IX. Домашнє завдання

1. Скласти діалог про вашу майбутню професію і розіграти його з товаришем. Записати, дотримуючись правил пунктуації при діалозі.

2. Уявити себе звукорежисером: озвучити кадри до мультфільму за народною казкою «Лисичка і Журавель», дотримуючись інтонації, тембру й сили голосу головних героїв казки — Лисиці й Журавля.

3. Дібрати теоретичний матеріал з розділу «Відомості з синтаксису і пунктуації» для складання діалогу.

Проблема над якою я працюю

 Протягом останніх  трьох  років  працюю над проблемою «Іноваційні форми  організації занять з української мови та літератури з метою формування комунікативних компетентностей школярів». Адже  переконана, що у наш час успішна участь особистості в суспільних процесах, задоволення власних практичних потреб значною мірою залежить від здатності до ефективної комунікації. Саме  через пізнання і спілкування людина так чи інакше впливає на дійсність, змінює її, реалізує свої творчі можливості в усіх сферах життя. Ідея розвитку мовленнєво – комунікативних  умінь учнів – фундаментальна  для методики навчання української мови  та  літератури, адже шкільна мовно – літературна  освіта має не тільки давати знання, формувати вміння й навички, а й забезпечувати належний рівень комунікативної компетенції.  

                Під комунікативною компетенцією я розумію сукупність знань про спілкування, умінь і навичок, потрібних для розуміння чужих та побудови власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам і ситуаціям спілкування.

         Щоб створити методичну систему формуван­ня мовленнєво - комунікативних умінь, дотримуюся  вимог "методологічного алгоритму" . За яким: теорія вдосконалюється в методо­логії, конкретизується в технології й перевіря­ється  на об'єктивність практикою (або досвідом).

                Формування  таких  комунікативних умінь, як

ü    Уміння користуватися  різними  видами  читання;

ü    Уміння вести діалог  з дотриманням вимог мовленнєвого етикету;

ü    Уміння усно  і  письмово  відтворювати  висловлювання;

ü    Уміння  створювати  тексти  у  певній композиційній формі;         

 є одним із  аспектів  розвитку  творчої  мовної особи­стості, яка  виявляє високий рівень комунікативної компетенції.

У своїй роботі я  обираю модель уроку, яка включає три компоненти:

-   Активізація (очікування, окреслення мети);

-   Усвідомлення (змістово-пошукова діяльність,  адаптивно- перетворювальна   діяльність);

-   Рефлексія (системно – узагальнювальна  діяльність).

         Для  досягнення  ефективності  такого  уроку  застосовую оптимальні інтерактивні технології, які  б розвивали креативні якості  учня: фантазію, ініціативу, непересічність, здатність не  лише мати  власну точку зору, а  й  аргументовано, виважено  обстоювати  її.

        

Зокрема  на  етапі  активізації  використовую:

- ігрові прийоми (наприклад, «Пароль» - своєрідна  перепустка  на  урок. Учні  повинні  розказати  правило з  вивченої  раніше  теми  або  з  теорії  літератури. Таким «паролем»  починається  кожен  урок, тому  проблема  з  теоретичними  знаннями  зникає  сама  собою);

- прийом відновлення порушеної послідовності (як на перевірку знання учнями структури тексту художнього твору, так і на знання фактів життєвого шляху письменника чи літературного героя); 

- літературні диктанти, вікторини «Так чи ні», «Найуважніший  читач» (як на перевірку знання тексту, так і на уміння помічати  деталі, мислити  логічно);

 - «Хвилинки  мудрості»( пояснення  або  вибір  епіграфу  уроку).

На етапі усвідомлення, звичайно ж, головну роль відіграє робота з текстом художнього твору, і саме  цій  роботі  мають бути підпорядковані всі елементи  уроку. Залежно від віку учнів варіюю види і прийоми роботи:

- переказ «ланцюжком»;

- читання у ролях;

- формулювання запитань літературному герою (письменнику);

- переказ від імені…(скажімо, від імені «трояндової  сукні», яку продавала  вчителька Наталя Миколаївна(Г.Тютюнник «Климко»));

- читання з передбаченням (важливо – щоб текст був незнайомим);

- «Гронування», «Вільне письмо»(під  час  характеристики  герої  творів);

- використовуючи малюнки («кадри») учнів, створюємо  «фільм» , розмістивши малюнки у певній послідовності, підібравши до них відповідні рядки з твору.

Увагу  старших  учнів  намагаюся  зосередити  на проблемних питаннях і шляхах їхніх вирішень. З цією метою використовую, окрім наведених вище, такі види роботи:

- «мозковий штурм»;

- «обери позицію» (пояснення власного вибору, сприйняття інших точок зору на  проблему, обстоювання або зміна позиції після обговорення);

- «дошка  запитань»( учні прикріплюють на дошці свої запитання до письменника, своїх однокласників, до учителя. Відповіді дають самостійно, обираючи собі запитання.)

- проблемні запитання (наприклад, «Чи  можна  виправдати  те, що  батько  так  жорстоко  покарав  Федька  після «купання» у  річці?»(В.Винниченко «Федько – халамидник »));

- прийом «А якби…» («А  якби  Соломія  залишилася  жива…»(М.Коцюбинський «Дорогою  ціною»));

- «діаграма  Вена» (використовуємо  під  час визначення  спільних і відмінних рис  літературних  героїв).

На етапі  рефлексії  найчастіше пропоную:

- створити сенкан(«синквейн», «сенкен»);

- закінчити речення: «Сьогодні на уроці я зрозумів…», «Після  уроку  я  обов’язково…», «Образ… допоміг  мені  усвідомити…»;

- поставити запитання письменнику або герою (як варіант – написати листа).

На  уроках  української  мови  використовую  ситуативні завдання, що сприяють розвитку в учнів уміння співвідносити зміст і форму своїх висловлювань з мовленнєвою ситуацією. А саме:

- дати відповідь на питання, сформульовані щодо певної ситуації;

- вибрати із запропонованих варіантів правильне  рішення;

- прокоментувати дії в умовах конкретної ситуації.

Крім ситуативних вправ, рекомендую учням завдання  з  редагуванням, конструюванням:

-       замінити  слово фразеологізмом (або навпаки);

-       відредагувати текст, уникаючи тавтології окремих членів речення (це завдання найбільш  доречно  використовувати під час вивчення головних і другорядних членів речення);

-       прочитати запропонований учителем текст, замінивши недоречно вжиті слова;

-       закінчити речення, завершивши висловлену думку;

-       відредагувати неправильно побудовані речення;

-       створити речення за даним початковим словом (наприклад: тиша, віра, прагнення, натхнення);

-       замінити в тексті одні мовні одиниці іншими, враховуючи стиль тексту;

-       вставити найвдаліші, на думку учнів, порівняння;

-       дібрати по кілька синонімів до запропонованих слів.

Опрацьовуючи теми курсу, добираю  завдання, які сприяють  удосконаленню мовлення учнів,  пропоную дітям усні творчі вправи комунікативного характеру. Такі   вправи сприяють розвитку мислення й мовлення, готують до контрольних усних переказів і творів, формують вміння імпровізувати, привчають контролювати зв'язність і правильність мовлення. Із  задоволенням  учні

- вигадують розповіді на основі якогось прислів'я, певної теми з використанням вивчених частин мови; .

- придумують  твори-мініатюри,  використовуючи запропоновані фразеологізми;

- описують запропонований предмет чи  тварину у різних стилях;

- будують розповідь на  самостійно   обрану  тему, використовуючи  слова, запропоновані вчителем;

- складають оповідання за початком  або  з  обрамленням.

Пропоновані вправи допомагають розвивати комунікативно-мовленнєві уміння, навички  самоконтролю. Саме такі завдання  не тільки навчають, розвивають творчі здібності й комунікативну компетентність  учнів, але й виховують.

Переконана, що  використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості  й  порозуміння, спосіб зробити дитину  розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібності  та  обдарування .

Домашні  завдання після моїх  уроків зазвичай  різнорівневі, тобто  кожен   учень  може  обрати  той  вид  роботи, який   йому  під  силу. Часто  серед  кількох  домашніх  завдань  на  вибір  є  творча  робота. Коментування, пояснення  домашнього  завдання – правило, яке  ніколи  не  порушую.

Широкі можливості у розвитку творчих та комунікативних здібностей учнів надають комп'ютерні технології, які  використовую на уроках.

      Неабияку  роль  у   формуванні  комунікативних  умінь  учнів  відіграє  позаурочна  діяльність. Учні  беруть  активну  участь  у   підготовці  колективних  свят, працюють  над  випусками  шкільної  газети, присвяченими  тій  чи  іншій  події.

Багато  ще  не вивчено, багато ще треба працювати, але  я  точно  знаю, що кожний  урок – це мій міні-спектакль. Тож  у  роботі керуюся словами  Платона: «Майстрами  не  народжуються, ними  стають».

Про мене

 

 

Я,Штуфра Наталія Володимирівна,  маю вищу освіту, у  1981 році закінчила філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.С.Пушкіна  і  отримала спеціальність:  «Учитель української  мови та літератури».

33 років працюю  вчителем української  мови і літератури  в Грузькій ЗШ  I – III ступенів  Голованівського  району,  Кіровоградської  області, маю першу кваліфікаційну категорію та звання: «старший учитель».