Проблема над якою я працюю

 Протягом останніх  трьох  років  працюю над проблемою «Іноваційні форми  організації занять з української мови та літератури з метою формування комунікативних компетентностей школярів». Адже  переконана, що у наш час успішна участь особистості в суспільних процесах, задоволення власних практичних потреб значною мірою залежить від здатності до ефективної комунікації. Саме  через пізнання і спілкування людина так чи інакше впливає на дійсність, змінює її, реалізує свої творчі можливості в усіх сферах життя. Ідея розвитку мовленнєво – комунікативних  умінь учнів – фундаментальна  для методики навчання української мови  та  літератури, адже шкільна мовно – літературна  освіта має не тільки давати знання, формувати вміння й навички, а й забезпечувати належний рівень комунікативної компетенції.  

                Під комунікативною компетенцією я розумію сукупність знань про спілкування, умінь і навичок, потрібних для розуміння чужих та побудови власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам і ситуаціям спілкування.

         Щоб створити методичну систему формуван­ня мовленнєво - комунікативних умінь, дотримуюся  вимог "методологічного алгоритму" . За яким: теорія вдосконалюється в методо­логії, конкретизується в технології й перевіря­ється  на об'єктивність практикою (або досвідом).

                Формування  таких  комунікативних умінь, як

ü    Уміння користуватися  різними  видами  читання;

ü    Уміння вести діалог  з дотриманням вимог мовленнєвого етикету;

ü    Уміння усно  і  письмово  відтворювати  висловлювання;

ü    Уміння  створювати  тексти  у  певній композиційній формі;         

 є одним із  аспектів  розвитку  творчої  мовної особи­стості, яка  виявляє високий рівень комунікативної компетенції.

У своїй роботі я  обираю модель уроку, яка включає три компоненти:

-   Активізація (очікування, окреслення мети);

-   Усвідомлення (змістово-пошукова діяльність,  адаптивно- перетворювальна   діяльність);

-   Рефлексія (системно – узагальнювальна  діяльність).

         Для  досягнення  ефективності  такого  уроку  застосовую оптимальні інтерактивні технології, які  б розвивали креативні якості  учня: фантазію, ініціативу, непересічність, здатність не  лише мати  власну точку зору, а  й  аргументовано, виважено  обстоювати  її.

        

Зокрема  на  етапі  активізації  використовую:

- ігрові прийоми (наприклад, «Пароль» - своєрідна  перепустка  на  урок. Учні  повинні  розказати  правило з  вивченої  раніше  теми  або  з  теорії  літератури. Таким «паролем»  починається  кожен  урок, тому  проблема  з  теоретичними  знаннями  зникає  сама  собою);

- прийом відновлення порушеної послідовності (як на перевірку знання учнями структури тексту художнього твору, так і на знання фактів життєвого шляху письменника чи літературного героя); 

- літературні диктанти, вікторини «Так чи ні», «Найуважніший  читач» (як на перевірку знання тексту, так і на уміння помічати  деталі, мислити  логічно);

 - «Хвилинки  мудрості»( пояснення  або  вибір  епіграфу  уроку).

На етапі усвідомлення, звичайно ж, головну роль відіграє робота з текстом художнього твору, і саме  цій  роботі  мають бути підпорядковані всі елементи  уроку. Залежно від віку учнів варіюю види і прийоми роботи:

- переказ «ланцюжком»;

- читання у ролях;

- формулювання запитань літературному герою (письменнику);

- переказ від імені…(скажімо, від імені «трояндової  сукні», яку продавала  вчителька Наталя Миколаївна(Г.Тютюнник «Климко»));

- читання з передбаченням (важливо – щоб текст був незнайомим);

- «Гронування», «Вільне письмо»(під  час  характеристики  герої  творів);

- використовуючи малюнки («кадри») учнів, створюємо  «фільм» , розмістивши малюнки у певній послідовності, підібравши до них відповідні рядки з твору.

Увагу  старших  учнів  намагаюся  зосередити  на проблемних питаннях і шляхах їхніх вирішень. З цією метою використовую, окрім наведених вище, такі види роботи:

- «мозковий штурм»;

- «обери позицію» (пояснення власного вибору, сприйняття інших точок зору на  проблему, обстоювання або зміна позиції після обговорення);

- «дошка  запитань»( учні прикріплюють на дошці свої запитання до письменника, своїх однокласників, до учителя. Відповіді дають самостійно, обираючи собі запитання.)

- проблемні запитання (наприклад, «Чи  можна  виправдати  те, що  батько  так  жорстоко  покарав  Федька  після «купання» у  річці?»(В.Винниченко «Федько – халамидник »));

- прийом «А якби…» («А  якби  Соломія  залишилася  жива…»(М.Коцюбинський «Дорогою  ціною»));

- «діаграма  Вена» (використовуємо  під  час визначення  спільних і відмінних рис  літературних  героїв).

На етапі  рефлексії  найчастіше пропоную:

- створити сенкан(«синквейн», «сенкен»);

- закінчити речення: «Сьогодні на уроці я зрозумів…», «Після  уроку  я  обов’язково…», «Образ… допоміг  мені  усвідомити…»;

- поставити запитання письменнику або герою (як варіант – написати листа).

На  уроках  української  мови  використовую  ситуативні завдання, що сприяють розвитку в учнів уміння співвідносити зміст і форму своїх висловлювань з мовленнєвою ситуацією. А саме:

- дати відповідь на питання, сформульовані щодо певної ситуації;

- вибрати із запропонованих варіантів правильне  рішення;

- прокоментувати дії в умовах конкретної ситуації.

Крім ситуативних вправ, рекомендую учням завдання  з  редагуванням, конструюванням:

-       замінити  слово фразеологізмом (або навпаки);

-       відредагувати текст, уникаючи тавтології окремих членів речення (це завдання найбільш  доречно  використовувати під час вивчення головних і другорядних членів речення);

-       прочитати запропонований учителем текст, замінивши недоречно вжиті слова;

-       закінчити речення, завершивши висловлену думку;

-       відредагувати неправильно побудовані речення;

-       створити речення за даним початковим словом (наприклад: тиша, віра, прагнення, натхнення);

-       замінити в тексті одні мовні одиниці іншими, враховуючи стиль тексту;

-       вставити найвдаліші, на думку учнів, порівняння;

-       дібрати по кілька синонімів до запропонованих слів.

Опрацьовуючи теми курсу, добираю  завдання, які сприяють  удосконаленню мовлення учнів,  пропоную дітям усні творчі вправи комунікативного характеру. Такі   вправи сприяють розвитку мислення й мовлення, готують до контрольних усних переказів і творів, формують вміння імпровізувати, привчають контролювати зв'язність і правильність мовлення. Із  задоволенням  учні

- вигадують розповіді на основі якогось прислів'я, певної теми з використанням вивчених частин мови; .

- придумують  твори-мініатюри,  використовуючи запропоновані фразеологізми;

- описують запропонований предмет чи  тварину у різних стилях;

- будують розповідь на  самостійно   обрану  тему, використовуючи  слова, запропоновані вчителем;

- складають оповідання за початком  або  з  обрамленням.

Пропоновані вправи допомагають розвивати комунікативно-мовленнєві уміння, навички  самоконтролю. Саме такі завдання  не тільки навчають, розвивають творчі здібності й комунікативну компетентність  учнів, але й виховують.

Переконана, що  використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості  й  порозуміння, спосіб зробити дитину  розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібності  та  обдарування .

Домашні  завдання після моїх  уроків зазвичай  різнорівневі, тобто  кожен   учень  може  обрати  той  вид  роботи, який   йому  під  силу. Часто  серед  кількох  домашніх  завдань  на  вибір  є  творча  робота. Коментування, пояснення  домашнього  завдання – правило, яке  ніколи  не  порушую.

Широкі можливості у розвитку творчих та комунікативних здібностей учнів надають комп'ютерні технології, які  використовую на уроках.

      Неабияку  роль  у   формуванні  комунікативних  умінь  учнів  відіграє  позаурочна  діяльність. Учні  беруть  активну  участь  у   підготовці  колективних  свят, працюють  над  випусками  шкільної  газети, присвяченими  тій  чи  іншій  події.

Багато  ще  не вивчено, багато ще треба працювати, але  я  точно  знаю, що кожний  урок – це мій міні-спектакль. Тож  у  роботі керуюся словами  Платона: «Майстрами  не  народжуються, ними  стають».